Codein напиток Lean (лин)
Вот история, наркомана-рэпера,
Как я купил кодеин, и жизнь сдохла.
В стремном магазине я работал раньше,
Продавая закладки, словно волшебник с глазками вспять.
Вещество жаждал каждый клиент мой,
Барбитураты, орехи - все это дар мой.
Продавал товар в темных переулках,
Чувствуя, как кайфанул все мои халка.
Но я был готов рискнуть тем, что есть,
Чтобы попробовать кристаллы и позабыться навсегда.
Мой магазин был темным лабиринтом,
Где за каждым углом тебя поджидали преступники.
Закладки у меня были великолепные,
Каждый клиент кайфовал, чувствуя дрожь внутри себя.
Один раз ко мне подошел парень молодой,
С дикими глазами, словно угрожающий ночной.
Он сказал: "Дай кайфануть, дай орех вкусить,",
И я понял, что он на мою закладку готов был пуститься.
Но я стал нервничать, сознание мутное,
Боялся, что его парням придется пострадать.
И вот я ему сказал: "Подожди немного,",
В руке своей сжимая пачку с кодеином и кокаином.
Я дал ему все по справедливости,
Чувствуя себя тем самым наркодепутатом.
Он ушел улыбаясь, счастлив и весь вкрутился,
А я остался один, со своей испорченной душой.
По утрам я бродил по улицам сонным,
Скрывая свою наркозависимость ото всех.
Но однажды мне долго не дождаться пришлось,
Когда к Отцу Горе обратился, молился и плакал.
Жизнь превратилась в облако дымное,
И я потерялся в этом огромном пустом океане.
Кристаллы, закладки, вещества в моей крови,
И я понял, что такая жизнь - это просто негатив.
Однажды я встретил девушку незнакомую,
Она сказала: "Тебе нужно остановиться, друг мой".
Она рассказала мне о пути к исцелению,
И я понял, что пора вернуться на земли прекрасные.
Постепенно я отказался от кайфа,
Стал искать смысл в жизни, будиться поутру натурально.
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
